курорт – Гола Пристань ≤ 1950

31 грудня 1914

Земський голова (мешкав у ГП) — відставний ротмістр Володимир Євграфович Кіндяков. Становий пристав — губернський секретар Сергій Серафимович Павловський.

Відкрилася ще одна земська школа. У всіх шості школах працювали шість вчителів, в них налічувалося 500 учнів. [Бекет] У 1912 р. грязелікарню було розширено, щоб вона могла б сприйняти на сезон 400 хворих. [Бекет]. Відмовившись від оренди, що обмежувала можливості подальшого розвитку, повітове земство за 60 тис. Руб. та 2 роки збудувало на березі ГолопристанськогоПродовжувати читання “1912”

16 липня 1912

З 16 липня 1912 р. між Скадовськом і ГП, протягом сезону, відкрито регулярне омнібусне сполучення. [Лиховид]

1908

У 1908 році один з місцевих селян взяв у земського суспільства в оренду ділянку берегової смуги озера, влаштував тут роздільні дерев’яні купальні з платою за відвідування 2 копійки. Передбачив навіть наявність прісної води за ціною 1 копійка за 2 гуртки. Незабаром його прикладу наслідували інші. [Darvina Valentina]

1899

Завідуючий лікар В.Ю. Дуброва у звіті за 1899 р. писав [Єрмілов]: “Популярность Голой Пристани, крещенной сельским людом в “теплые воды”, так велика среди населения Херсонского уезда, что с просьбами записать для отправки летом лечиться “теплыми водами” – являются всегда десятками”. І потім лікар вказував, що рекламували цю лікувальницю серед сільського населення “ті сотні щасливчиків, якіПродовжувати читання “1899”

1893

До кінця XIX ст. ГП стала торговим селом з міським укладом життя. З огляду на постійний наплив хворих на ревматизм до цілющих вод Соляного озера, Херсонське повітове земство в 1889 р. відкрило тут невелику грязелікарню. У 1893 р. відкрилася амбулаторія, де допомога хворим надавали лікар і фельдшер. [Бекет]

1892

“О вознаграждении общества крестьян села Голая-Пристань за устроенные им на Безъимянном озере, в Днепровском уезде, Таврической губернии, купальные заведения и о возврате ему береговой земли при этом озере“. [РДІА1151–11–74]

1889

З давніх-давен жителі ГП помітили цілющі властивості місцевого соляного озера. Купаючись в озері, користуючись його грязями, вони лікували рани, висип, лишаї, болі в суглобах. Це приваблювало чимало людей, які страждають недугами. У зв’язку з цим в червні 1889 р. Херсонське повітове земство відкриває тимчасову невелику водогрязелікарню на озері Соляне, яка пізніше була розширена. На межіПродовжувати читання “1889”