1922

В умовах, що склалися в лютому 1922 р. Голопристанська сільська Рада передала свої повноваження ревкому, який “мобілізував зусилля трудящих на боротьбу за зміцнення Радянської влади”. Все село було розбите на квартали, обрані квартальні комітети, в яких перебували питання “боротьби з бандитизмом і голодом, посівної кампанії, створення санітарно-гігієнічної комісії та інші”. При ревкомі було створено “комітет допомоги голодуючим”, який організував облік, охорону і розподіл продовольчих і паливних ресурсів. [Бекет]

Протокол засідання ревкому — 1922 р.

Джерела радянських часів вказують: “Значну допомогу населенню надавала держава, особливо посівним матеріалом. У селі діяли два пункти громадського харчування, де в першу чергу обслуговувалися діти. Серед голодуючого населення розподілялася також риба, яку поставляють рибалками організованого в 1922 р. кооперативу “Труд рыбаков“. Спільними зусиллями з голодом було покінчено”. [Бекет]

Націоналізація флоту після декрету В. Леніна — 1922 р.

У Олександра Крона в повісті “Капітан далекого плавання” про Олександра Маринеско є цікавий епізод про націоналізацію дубків. Друг дитинства Олександра Івановича, однокашник зі школи юнг та Одеського мортехнікума Олександр Зозуля згадував про кінець 20-х – початок 30-х років: [Шумей]

“В практических плаваниях, как в школе юнг, так и в морском техникуме, мне как комсомольцу приходилось участвовать в общественной жизни нашей страны, где в то время шло наступление на частную собственность. Национализировались дубки – парусные суда водоизмещением до 25 тонн. Эти дубки принадлежали кулакам и спекулянтам и использовались ими для своих торговых операций. Нам поручалось перегонять эти суда из херсонской Голой Пристани в Одесский порт. Кулачье сопротивлялось, и нередко дело доходило до драки”. [Крон]

Так знищувалась “чорноморська каботажка”. [Шумей]

У 1922 р. у трьох школах – семилітці та двох початкових 21 учитель навчав 523 учня. [Бекет]